Коли маленьким був, я колисала,
Пісні-перлини сипала до ніг,
Молила, щоб недоля не приспала,
Просила Бога, щоб тебе зберіг.
Мій любий сину, зоряний світанку,
В канву життя не пройдених доріг,
Вплітала щирим серцем в вишиванку
Свій материнський світлий оберіг.
І вишила я хрестиком стежини
Під шепіт трав і пісню солов’я.
Рости, рости! Зростай, моя дитино,
Надія, щастя, радосте моя!
Як весни будуть плинуть безупину
Й зозуля накує багато літ,
То не забудь і посади калину,
Та на землі залиш достойний слід.
Пісні-перлини сипала до ніг,
Молила, щоб недоля не приспала,
Просила Бога, щоб тебе зберіг.
Мій любий сину, зоряний світанку,
В канву життя не пройдених доріг,
Вплітала щирим серцем в вишиванку
Свій материнський світлий оберіг.
І вишила я хрестиком стежини
Під шепіт трав і пісню солов’я.
Рости, рости! Зростай, моя дитино,
Надія, щастя, радосте моя!
Як весни будуть плинуть безупину
Й зозуля накує багато літ,
То не забудь і посади калину,
Та на землі залиш достойний слід.
Подробиці - у блозі
Як гарно! І який чудовий вірш!
ВідповістиВидалитиАнно, дякую!!!
Видалити